Капманія 1917-1918. Звершення та підсумки війни.
Отже, в 1916 р. Четверний блок зазнав значних втрати і втратив стратег ініціативу. Після того, як в квітні 1917 р. у війну вступили США, нім ком-ння вирішило перейти до стратег оборони на усіх сухопут фронтах. В осн наступ операції на Зх фр було покладено план головкома фран арміями ген Нівеля. Він передбачав здійснення головного прориву фронту на р.Ена і оточення нім військ. Наступ операція англ-фран військ розпочалася 9 квітня 1917 р., на голов напрямку - 16 квітня і тривала до 5 травня. Вона завершилася повним провалом. Спроби прорвати нім оборону не досягли успіху. Втрати при цьому були величезні. генерала Нівеля на посаді замінив ген Петен. Після провалу наступу на Зх фронті союзники почали домагатися від рос Верх ком-ння актив військ дій на Сх фр. Однак тут весною 1917 р. вперше виникла проблема масового дезертирства і відмови солдат продовжувати війну, пов'язана з Лютневою рев рос ком-ння на чолі з новим Головкомом ген Брусиловим вирішило розпочати наступ Пд-Зх фр в кін червня, Зх, Пн і Румун – в липні. Це був ост наступ рос армій під час Осн ударом силами Пд-Зх фр в напрямку на Львів передбачалося прорвати фронт против В перші дні наступу військам Пд-Зх фр вдалося прорвати оборону против і, оволодіти м Галич і Калуш. Коли ж 19 липня австр перейшли у контрнаступ, рос війська майже без опору почали масами зніматися з позицій і відходити в тил. На Італ фр в травні-жовтні 1917 р. італійське командування здійснило серію операцій. Вже 24 жовтня 1917 р., коли розпочався контрнаступ, авс-нім війська зайняли важливий стратег пункт Капоретто, відтіснили італ війська з плато Байнзіцца, оточили і розгромили деякі з них. 5-26 жовтня вони повністю зайняли сх берег р.Ізонцо, змусивши італ відступити до р.Тальяменто, оволоділи стратег вершиною Монте Маджоре і перенесли їх на тер Італ. Почався відступ італ військ. На початку листопада темпи ав-нім наступу почали уповільн через опір деяких італ частин і брак можливостей авст для переслідування против. На Балканах В квітні-травні 1917 р. було здійснено наступ союзників на Салонік фр, однак він не був успішним. Особливо на цьому наполягали англійці. Не очікуючи згоди інших союзних урядів, у другій половині 1917 р. вони зняли з Салоні фронту половину своїх військ і перекинули їх на Бл Сх. До кінця 1917 р. лінія фр на Балканах залишалася майже без змін. В грудні, коли на посаді головкома групи сх армій франц ген Саррайля змінив ген Гійома, було прийнято рішення зміцнювати оборону фронту, не припиняючи підготовки до можливого наступу. На Кавказ фронті також відбувалося позиційне затишшя. На усіх ділянках фронту від о. Ван відбувалися лише бої місцевого значення. На М-му фронті британці створили на півдні нову армію, якій протистояла тур армія, що тримала оборону на обох берегах р. Тигр. На початку 1917 р. брит зав'язали бої біля Кут-ель-Амари, які тривали 45 днів. Турків було вибито з їхніх позицій і відкинуто до Багдада, який брит війська зайняли в березні. Тур війська відійшли на північ до Мосулу. В березні перейшов у наступ і рос корпус Баратова. . Брит війська розпочали наступ в М-ії на північ від Багдаду не в червні, як планувалося, а у вересні. Під їхнім тиском тур армія була змушена відступити в Мосульський вілайет. В Палест весною 1917 р. англ здійснили дві безуспішні атаки на позиції тур військ поблизу Гази. Зазнавши серйозних втрат, вони відійшли до зони Суец каналу і змогли відновити наступ тільки в жовтні після того, як отримали суттєві підкріплення. На початку листопада брит зруйнували тур фронт від берегів Сер-го моря до Мертвого моря. 6 листопада вони зайняли Газу, 17 листопада – Яффу. Після цього ген Алленбі несподівано для против повернув свої війська на схід від прямої дороги на Сирію до Єрусалиму, який зайняв без бою 9 грудня.. В результаті успішної військ кампанії 1917 р. вони оволоділи Палестиною і вийшли на кордони з Сирією. Військові дії на морях. В основу рішення нім ком-ння про початок з 1 лютого 1917 р. необмеж підвод війни було покладено ідею, що таким чином удасться перемогти Британію за 5 місяців. Спочатку прогнози нім ком-ння виправдовувалися. Проте впровадження на транспортних артеріях системи караванів під охороною, що з'єднувала Америку з Європою, та нових озброєнь ліквідувало ефективність під човнів. За увесь час війни німці втратили 179 підв човнів. В лютому 1917 р. війна на морі вступили в нову і остан стадію. Лін кораблі, в 1917-1918 рр. остаточно втратили своє значення. Єдиним винятком була Моозундська операція нім флоту в середині жовтня 1917 р., в результаті якої німцям вдалося захопити стратег важл о. Ефель і Даго біля входу в Ризьку затоку.. Пошуки миру. Після того, як грудні 1916 р. МЗС А-У очолив О.Чернін, він разом з імп-м Карлом (з листопада 1916 р.) почав шукати можливості для скорішого завершення війни на основі компромісу. В Нім ці пропозиції проігнорували, тож імп-р Карл вступив в контакт з держ Антанти через брата своєї дружини.
Натомість в Берліні вважали, що рос рев відкриває сприятливі перспективи. Військ й диплм події 1918 р., завершення війни.З 4 грудня 1917 р. в Брест-Литовську між рад Росією і країнами Чет союзу почалися переговори про перемир'я. З 12 грудня 1917 р. участь в засіданнях як самостійна сторона брала делегація Української Народної Республіки. 9 лютого між УНР і країнами Чет союзу було підписано сеп мир договір. 3 березня 1918 р було підписано Брест-Литовський сеп мир між Нім і Рад Росією. За його умовами від Росії відторгалися пол, лит, частково латв і біл землі. Рос війська виводилися з решти території Латвії, Естонії, України, Фінляндії і Аландських островів.. Росія зобов'язувалася здійснити повну демобілізацію армії і флоту, в тому числі Червоної армії, визнати мирний договір УНР з країнами Чет союзу. було підписано сеп Бухарест договір Чет союзу з Рум. За його умовами Рум втрачала страт важливі перевали Карпат гір, позбавлялася Добруджі, включаючи Пн, мала сплатити велику контрибуцію, передавала на 50 років свої природні багатства, , в розпорядження Нім. 1918р. Припинення військ дій на Сх фр різко змінило ситуацію Вище військ ком-ння Німеччини оцінювало стратег обстановку на кампанію 1918 р. як найбільш сприятливу для себе, оскільки вперше отримувало можливість сконцентрувати на Західному фронті максимум своїх сил . Широкий нім наступ на Зх фр розпочався 21 березня 1918 р. Загальна чисельність німецьких військ тут складала на початок наступу близько 4 млн. чол., або 194,5 дивізій, об'єднаних в чотири групи армій. Головний удар наносився в Пікардії на фронті 70 км., де вдалося створити майже подвійну перевагу в силах і технічних засобах над розташованими тут англ військами. В ході цієї операції нім війська форсували р. Сомма. До кінця 26 березня основні брит сили були відтіснені до побережжя Пн моря, фран – в напрямку на Париж. Німці сконцентрували увесь свій удар на Ам'єн, однак захопити його так і не змогли. 5 квітня поступив наказ про припинення німецького наступу на усьому фронті. прорвати Прагнучи зберегти ініціативу, німецьке командування в кінці травня провело наступальну операцію на р.Ена. Однак вона мала такий успіх, що стала основною. Її нова мета полягала в тому, щоб просунутися якомога далі в напрямку на Париж. 28 травня німці захопили м.Суассон. Фронт наблизився до Парижу. Коли 5 червня нім наступ довелося зупинити, до Парижа залишалося усього 70 км. Ще один наступ нім ком-ння здійснило 9-13 червня на р. Уазі. Незважаючи на певні успіхи протягом наступальних операцій, становище Нім на Зх фр влітку 1918 р. стало погіршуватися. Її військ потенціал перебував в стані надзвичайного напруження. 15 липня почалася наступ операція нім армії на Марні, яку в наказах військ ком-ння було названо «битвою за мир».. Провал наступу на Марні означав остаточний крах стратег плану вищого ком-ння Нім домогтися перемоги. 18 липня розпочався наступ осн сил Антанти, так звана «друга Марна», який тривав по 5 серпня. Його наслідком стало ліквідація нім загрози Парижу. Після цього союзниками було проведено ряд наступ операцій. Першою наступальною операцією стала Ам'єнська (8-13 серпня 1918 р.). 8 серпня увійшло в історію як «чорний день» німецької армії в світовій війні. В цей день нім війська втратили вбитими і полоненими 27 тис. чол., близько 400 гармат, велику кількість військового майна. Союзні армії на фронті 75 км просунулися на відстань від 10 до 18 км. Ам'єнська перемога остаточно закріпила страт ініціативу на Зх фронті за Антантою. Вона створила можливості для здійснення більш широких наступ операцій з витіснення противника на «лінію Зігфрида». В цей час німці зосередились виключно на обороні. Ген наступ союзн здійснювався на пн і цн ділянках Зх фр, протяжністю в 420 км з метою звільнення Бельгії і захоплених Нім фр територій.. наступ англ армій на м.Камбре. Після цього розпочалася анг-фр атака з пд. 30 вересня «лінію Зігфрида» було прорвано. Під час остан ривка весни-літа 1918 р. німці втратили 800 тис. чол. вбитими, пораненими і полоненими, розтратили ост резерви. 5 жовтня нім канцлер Макс Баденський направив пр США В.Вільсону телеграму з прох про перемир'я на основі «14 пунктів». Документ передбачав досягнення справедл миру без анексій і контриб, відкриті мирні переговори, право націй на самовизначення, «свободу морів», «свободу торгівлі», скорочення озброєнь, неупереджене врегулювання колон проблем, утворення Ліги націй. Передбачалося відновлення Бельг, виведення нім військ з Фр і повернення їй Ельз й Лотар, звільнення Чорн, Рум і Сербії, «виправлення» кордонів Італ згідно з нац принципом, відродження Пол. 5 жовтня керівники А-У і Осм імперії відправили амер пр В.Вільсону телеграми з проханням про перемир'я. 30 жовтня Мудросське перемир'я - повна капіт Тур. Флот Ант було введено в Чорномор прот. 11 лист 1918 р. в Комп'єнському лісі в поїзді марш Фоша умови перемир'я було підписано.
Британії на Близькому Сході було завдано серйозного удару. Після цього англійці бойових дій в Месопотамії не вели. . З метою забезпечення успіху в антитурецькій боротьбі західні держави звернулися за підтримкою до Хусейна ібн Алі - глави роду Хашимітів, еміра Хіджазу і шерифа Мекки. Взамін на зобов'язання підняти антитурецьке повстання Англія обіцяла арабам підтримати створення на звільнених від турецької влади землях незалежної арабської держави на чолі Хашимітами, що було зафіксовано в угодах Хусейна-Макмагона 1915-1916 рр. Антитурецьке арабське «повстання в пустелі» на чолі з еміром Хусейном і британським розвідником Лоуренсом, яке розпочалося влітку 1916 р. за участю бедуїнів Хіджазу, Йорданії і Сирії, позбавило османів влади в Аравії і відрізало їх від лояльного Стамбулу Ємена, який здійснював блокаду стратегічно важливого британського порту Аден. Водночас із укладенням домовленостей з Хашимітами Лондон провів низку консультацій з Францією стосовно повоєнного влаштування арабських володінь, які порушували дані ним зобов'язання. Після тривалих переговорів 16 травня 1916 р. союзники підписали чергову секретну угоду, т.зв. «договір Сайкса-Піко», за яким Англія і Франція поділили частково в формі анексії, частково у вигляді сфер впливу, майже всі країни арабського Сходу, що входили до складу Османської імперії, і деякі області Малої Азії. В квітні 1916 р. угоду про поділ азіатської Туреччини було досягнуто між Росією і Францією, у вересні - між Росією і Англією. За цими угодами Росія мала отримати, крім обіцяних раніше території навколо Константинополя і Проток, т.зв. Велику Вірменію, що включала Ерзурум, Трапезунд, Ван, Бітліс, Урмію і частину Курдистану, розташовану на південь від о.Ван. До Франції мала відійти Мала, або Римська, Вірменія на захід від російських володінь До неї входили Сирія і Кілікія з Александретською протокою, включаючи порти Александретту і Мерсіну. Палестина перетворювалася на автономну область з міжнародним режимом управління. Англія отримувала південну частину Месопотамії, Йорданію і два великі порти – Акку і Хайфу – в Палестині. Військові дії на морях. 11 лютого німецький уряд офіційно оголосив про початок з 1 березня 1916 р. підводної війни, за умовами якої командири німецьких підводних човнів могли без попередження торпедувати озброєні торгівельні судна Антанти. Найбільшою морською битвою першої світової війни стала Ютландська битва (кінець травня – початок червня 1916 р.) - єдина генеральна битва флотів Великої Британії і Німеччини. Внаслідок битви англійці втратили 14 суден загальною тоннажністю 113 570 т., понад 6 тис. загиблих, німці – 11 суден загальною тоннажністю 60 250 т. і понад 2,5 тис. загиблих. За цими показниками перемога неначебто дісталася німцям. Однак насправді найбільша битва на морі не вирішила жодного з поставлених завдань: британський флот не був розгромлений і розстановка сил на морі кардинально не змінилася. Після Ютландської битви в Берліні усвідомили, що німецький флот не зможе в наступному генеральному бою розгромити британський флот і тим самим внести корінний перелом в хід боротьби на морі. Увагу знову привернув підводний флот, хоча повернення до підводної війни обмежувалося негативною позицією США. 29 серпня 1916 р. у військовому керівництві Німеччини відбулися серйозні зміни. Генерала Фалькенгайна на посту начальника Польового Генерального штабу замінив генерал Гіндернбург разом з ген. Людендорфом на спеціально створеній для нього посаді першого генерал-квартирмейстра. Виникло так зване Третє Верховне командування (3-тє ОХЛ), вирішальне слово в якому належало Гінденбургу. В ньому зосередилися не лише військові, але й політичні, дипломатичні, економічні важелі прийняття рішень. Цей новий центр влади з часом став основним, відтіснивши на другий план не лише уряд, але й кайзера з його оточенням. Обидва воєначальники були прихильниками переходу до «тотальної війни» (термін Людендорфа) і перемоги будь-якою ціною. Таким чином, кампанія 1916 р. знову не привела жодну з воюючих сторін до виконання намічених стратегічних планів. Німеччина не змогла вивести з війни Францію, Австро-Угорщина – розгромити Італію. Антанта в свою чергу виявилася не в змозі узгодженими діями розгромити сили Четверного союзу. Проте перевага виявилася на боці Антанти, яка отримала перемоги в битвах у Вердена, в Трентіно, на Соммі, на полях Галичини, на Кавказі. Союзники почали переважати Четверний союз за чисельністю збройних сил і озброєння. Щоб здолати серйозні труднощі мобілізації, в Німеччині почали призивати в армію 19-річних юнаків, в Австро-Угорщині і Туреччині призивний вік було збільшено відповідно до 55 і 50 років. Фізичні, моральні й економічні сили країн Четверного блоку в 1916 р. було доведено до крайнього напруження.
Четв союзу, 1 серпня 1914 р. Болг оголосила про дотримання суворого нейтралітету аж до припинення конфлікту. Країни Антанти спробували залучити її на свій бік, однак через позицію Сербії невдало. 3 вересня 1915 р. було підписано договір, що перетворював авс-німец-тур блок на Чет союз. 5 жовтня 1915 р. авс-нім війська почали масований наступ на Серб фронті, зайняли Бєлград і відтіснили сербів на південь. До них приєдналася болг армія, яка, рухаючись зі сходу на захід, заходила сербам в тил. Серб війська відступили, намагаючись прорватися до Салонік, однак були відрізані спочатку від Салонік, а потім і від Адріатики. вони були змушені невеличкими групами гірс тропами пробиралися до албан узбережжя. Врятовані серб війська чис 150 тис. чол. були переправлені франц на о.Корфу, реорганізовані, озброєні і в травні 1916 р. зосереджені в районі Салонік (Салонікський фронт) на території Греції. Наслідком поразки Сербії стала капітул в лютому 1916 р. Чорног (вступила у війну 7 серпня 1914 р.), яка була окупована а військами. Лише після об'єднання всієї Грец, після громад. війни під владою прем’єр-міністра Венізелоса, який займав проантантську позицію вона офіційно вступила у війну на боці Антанти (30 червня 1917 р.). Військові дії на Бл Сх в кампанію 1915 р. найбільш активно велися на Кавказ фронті. Сарикамиш операція створила сприятливі умови для подальших наступ операц рос Кавказ армії. Впродовж травня-червня 1915 р. рос війська провели наступ в р-оні оз. Ван. Під час Алашкерської операції (9 липня – 3 серпня) турки спробували взяти реванш, але безуспішно. Спроби переходу рос військ у наступ на сарикамишському і ольтинському напрямках також не мали успіху через недост боєприпасів. В умовах війс поразок 1915 р. тур лідери здійснили геноцид вірмен народу, відомого своїми пророс симпатіями. Передбачаючи прагнення турок залучити Іран у війну проти Антанти, Росія ввела на іран тер експ корпус ген Баратова. Англ ком-ння, не бажаючи посилення рос впливу в Ірані, відмовилася від спіл дій з ним. Побоюючись появи рос військ в Мес-мії, англ висадили там експ корпус і почали наступ на Багдад, який, однак був безуспіш. На Сир-Палест фр тур корпус в лютому 1915 р. здійснив спробу форсувати Суецький канал, однак вона була зірвана британськими військами і флотом. Після цього турки більше не намагалися перенести бойові дії в Пн Афр, де раніше розраховували на підтримку місц мусульм населення дії на морях. 24 січня 1915 р. в Північному морі біля Доггер-Банки відбулася перша битва, в якій участь брали лін крейсери Брит і Нім. Битва продемонструвала перевагу нім крейсерів в бронюванні, кращу підготовку нім моряків. Однак нім крейсер «Блюхер» було потоплено, що спричинило нову заборону кайзера командирам кораблів виходити з Гельголандської бухти без його дозволу більш ніж на 100 миль. На Балт морі найбільш примітним став бій рос і німец кораблів біля о.Готланд 2 червня 1915 р.\. 1 березня 1915 р. брит прем'єр-міністр оголосив рішення повністю перекрити мор торгівлю Німеччини. Через 10 днів було прийнято «акт про репресалії», за яким жодне нейтральне судно не мало права заходити в німпорти або залишати їх. Внаслідок такої жорст політики Британії розстановка сил у військ верхівці Нім почала змінюватися на користь прихильників рішучих дій. Декларація кайзера Вільгельма від 4 лютого 1915 р. оголошувала всі води навколо Брит островів «зоною війни», де через 2 тижні будуть знищуватися всі ворожі торг судна без гарантій порятунку суден і екіпажів. Офіційно підводна війна оголошувалася спрямованою виключно проти суден Антанти, тому отримала назву «обмеженої». Таке рішення викликало негативну реакцію США і посилення напруженості у відносинах між двома країнами. Різке погіршення відносин відбулося після того, як 7 травня 1915 р. німецький підводний човен потопив британське пасажирське судно «Лузітанія». 6 червня кайзер видав командирам підвод човнів наказ, що забороняв топити пасажир кораблі. 19 серпня в порушення цього наказу німец торпедою було потоплено брит пасажир пароплав «Арабік», на борту якого перебували троє амер. Напруження у відносинах між Німеччиною і США досягло крит межі, що примусило Німеччину значно послабити підвов війну. Був виданий наказ командирам субмарин ні в якому разі не топити пасажир пароплавів без попередження, не давши можливості команді і пасажирам врятуватися. Загалом Четверний союз виграв кампанію 1915 р. у Антанти, однак не зміг виконати головне завдання – розгромити Росію і вивести її з війни. Півтора роки війни не дали стратег переваги жодній з коаліцій, хоч здавалося, що стан країн Цент блоку покращилося. 1915 р. став роком масштаб розгортання військ вироб у воюючих країнах. загальна чисел армій країн Антанти досягла 18 млн. чол., а чисел армій Четв союзу – 9 млн., Антанта мала 365 дивізій, Четвер союз – 286. Переваги ставали все більш очевидними. 9 березня 1916 р. у війну на боці Антанти вступила Португалія. .